Військова родина на захисті Луганщині.

Знайомтесь це родина  героїв та захисників України. Військова родина Ткаченків. Імена цих незламних козаків будуть вписані в золоті сторінки історії України та її боротьбу за незалежність.  Вони надихають своїм власним прикладом.

Голова родини Віктор Ткаченко – генерал та командир підрозділу «Айдар». Провів немало блискучих спецоперацій по визволенню міста Щастя у 2014 році.  Зібрав потужну команду бійців, які готові віддати своє життя за свободу та незалежність України. «Це наш священний обов’язок – захист своєї батьківщини» – каже генерал.

Старший син Віктора – Сергій брав участь у визволенні міста Щастя від рашистів  в 14 році.  Попав в полон та провів там 35 діб. «Тут воюють мій брат, батько, це моє місто, чому я повинен звідси їхати та комусь його віддавати», зауважує Сергій.  Після зусиль батька, Сергій був визволений та одразу ж вступив до батальйону «Айдар».

Молодший син – Віталій також боєць батальйону «Айдар» після визволення міста був комендантом та взяв на себе всі організаційні питання забезпечення міста усім необхідним.

Старший онук військовий офіцер ЗСУ, морпіх, наразі боронить морські кордони нашої держави.

«Ще до повномасштабного вторгнення, я закликав формувати місцеву самооборону, зі складу патріотів та людей, які мають бойовий досвід та надати їм зброю, ухваливши всі необхідні закони» –  наголошує Віктор.

«24 лютого вже з ранку місто Щастя почали жорстоко обстрілювати» – розповідає генерал. Пізніше йому подзвонив син та закликав терміново виїжджати. А вже згодом зателефонував внук та сказав «Вітаю! БТР з російським прапором вже стоїть біля твого навчального закладу!»  Тож, пану генералу як в гостросюжетному фільмі довелось заплутуючи сліди відходити в небезпечне місце.  Вже згодом вони дізнались, що до них в хату приходили так звані «поліціанти» вигаданої республіки та дізнавшись, що вже пізно, вигукнули «Знов генерал нас обдурив!».

Віктор і наразі продовжує свою велику працю по знищенню московських покидьків. Завдяки йому та його людям вдалося розгромити в окупованому Новоайдарі підрозділ рашистів.

На запитання, стосовно інформації, яку розповсюджували американська розвідка щодо нападу Росії на Україну пан генерал відповів таким чином, що після досвіду  14 та 15 років, коли йому довелось стати начальником групи охорони «Айдара», він був впевнений, що напад неминучий. Та зауважив, що потрібно було заздалегідь готуватися, а не заспокоювати людей. Займатися виробництвом «Стугни» та «Нептуна», закуповувати зброю тощо. Він особисто організував підготовку бомбосховища у своєму навчальному закладі в місті.

На думку Віктора, Путін сподівався на повну окупацію України, орієнтуючись на відсутність ядерної зброї,  малу кількість війська, застарілу зброю, та на зраду на прикладі ЛДНР. Він був впевнений, що його тут зустрінуть з квітами як «освободителей».

Щодо переговорів з кремлівським диктатором пан Генерал наголошує «Ніяких переговорів не може бути! Тільки повний контроль над всіма окупованими територіями».  «Наша ціль – це членство в НАТО та визнання в Європейському Союзі».

«Зараз нам необхідна наступальна зброя, на сьогодні нас забезпечують оборонною. Буде наступальна зброя, то перемогу слід чекати в липні, а якщо будуть затримки з постачанням, то до осені» – зазначає Генерал.

«Ми є нащадками козацького роду, якому нема переводу! Дух свободи закладений в кожному козаку!» «Я вірю у свій народ!  Ми переможемо жорстокого ворога та загонимо його назад в лігво» – акцентує Віктор.

«Це буде остання битва, за свободу та територіальну цілісність України!» – резюмує Генерал.

Велика шана героям та слава таким синам України! Вони тримають Україну та обов’язково зроблять все, що від них залежить задля перемоги.