Децентралізація, або чому громади в Білокуракиному та Чмирівці не ходять з протягнутою рукою

У Білокуракиному спроможну громаду увійшли жителі Нещеретівської, Олексіївської, Лизинської, Бунчуківської, Дем’янівської, Курячівської, Олександропільської сільських і Білокуракинської селищної рад. Тобто у нову структуру обєдналися 8 громад з центром в Білокуракиному. Центральній – найсильнішій громаді – відведена  роль міста обласного значення, а навколо неї згрупувалися громади-супутники.

«Якщо бюджет у  «додецентралізаційний» період складав 8,5 млн грн., то торік виріс до 75,7 млн. грн., – відзначає Сергій Сірик, голова  Білокуракинської об’єднаної територіальної громади. – і якщо раніше дохід  на одного жителя складав в середньому 600 гривень, то нині виріс до 2, 5 тисяч».

Сьогодні коштом бюджету білокуракинці придбали  екскаватор, самоскид, автогрейдер, вакуумну машину для очищення вигрібних ям та транспортування відходів до місця утилізації.  Створили комунальне підприємство і закупили для його потреб самоскид та  автогідропідйомник.

«Дана техніка забезпечить більш комфортне проживання населення і вирішить нагальні проблеми селян», – не без гордості говорить Сергій Сірик. – За рахунок власних коштів проводилися роботи з благоустрою населених пунктів, в тому числі заходи з очищення та впорядкування всіх сіл громади, скверів, стадіонів, пам’ятників, кладовищ. Налагоджено зимове утримання доріг та тротуарів усіх населених пунктів громади, прибирання снігу, запобігання ожеледиці. Відремонтовано Курячівський, Бунчуківський та Олександропільський водогони. Триває реконструкція адмінбудівлі з допоміжними спорудами під комунальне підприємство, на завершальному етапі реконструкція будівлі під сільський клуб в селі Олександропіль.

Холодна зима внесла свої корективи і в облаштування місцевих будинків культури – громади придбали печі-булер’яни. Уже встановлено 10 комплектів дитячих ігрових майданчиків в ряді сел. У 2017 році планується закупівля дитячих ігрових майданчиків для сіл Шапарівка, Коноплянівка, Паньківка та близько 10 комплектів для смт. Білокуракине.

Щодо планів на цей рік, то Сергій Сірик, також дивиться з оптимізмом. «У 2017 році  побудуємо спортивний майданчик із штучним покриттям для ігрових видів спорту. – відзначає голова об’єднаної громади. «Реконструюємо гуртожиток по вул. Історичній, в смт. Білокуракине, капітально відремонтуємо дороги і тротуар у наших селах. Бюджет Білокуракинської ОТГ направлений на розвиток та покращення життя населення і лише завдяки спільним зусиллям та активній підтримці  наша громада буде розвинутою та сучасною», – резюмує Сергій Сірик, голова Білокуракинської об’єднаної територіальної громади.

Наприкінці вересня минулого року список об’єднаних громад Луганщини поповнила ще одна – Чмирівська. Навколо найсильнішої об’єднались жителі сіл Бутове та Вишневе. У грудні тут пройшли перші вибори депутатів об’єднаної територіальної громади та сільського голови. Голова Чмирівської сільської ради Сергій Войтенко, який представляє партію Президента – «БПП «Солідарність» – впевнено переміг (разом з іншими висуванцями партії) і став перший головою Чмирівської об’єднаної територіальної громади. Що отримали від об’єднання жителі, з цим питанням звертаємось до Сергія Войтенка.

«По-перше, у нас збільшився бюджет з колишніх 6,5 млн грн до 16, 5 млн грн. По-друге, на доходи ми купимо до відремонтуємо приміщення, де розмістимо сільраду, амбулаторію, пошту, банк, встановимо банкомат, тут же розмістимо центр з надання адмінпослуг та деякі інші об’єкти інфраструктури. Стару будівлю, де нині розміщена амбулаторія, відремонтуємо, переобладнаємо під квартири, які дамо молодим медикам, які приїдуть працювати в оновленій амбулаторії. Відремонтуємо школу в Вишневому, яка цього року відзначила 60-ти річний ювілей і жодного разу не ремонтувалась (!!!). Треба буде придбати шкільний автобус, який би підвозив дітей у цю школу з навколишніх сіл. Зробимо ремонт Бутівської амбулаторії. А навесні поїдемо переймати досвід роботи об’єднаних громад Херсонщини. Там у селах працюють сімейні кооператвии з вирощування та продажу лікарських рослин. А хіба ми не зможемо зайнятись подібним! Люди розуміють, що ніхто не приїде і нічого не зробить, крім них самих, – продовжує голова Чмирівської об’єднаної територіально громади Сергій Войтенко. – Тож будемо закатавши рукава працювати, створювати нові робочі місця, переймати досвід, облаштовувати нашу маленьку Батьківщину, і жити по-людьски. А невдовзі люди відчують позитивні зміни. Я впевнений у правильному курсі реформи системи місцевого самоврядування, який реалізує Президент України Петро Порошенко. А тут, на місцях, нам особливо допомагає  нардеп від «БПП «Солідарність», наш земляк Віталій Курило.

dsc01103

«Упевненості об’єднаним громадам додає держава. – відзначає народний депутат України, голова Луганської територіальної організації «БПП «Солідарність» Віталій Курило. – Зокрема, новостворені громади отримали  зарахування до місцевого бюджету 60% податку на доходи громадян. З додаткових ресурсів у ході реформи місцеві ради отримали власний земельний податок, ставки якого на своїй території кожна рада встановлює самостійно. При цьому до юрисдикції кожної ради передані  всі землі відповідної громади, в тому числі й за межами населених пунктів. Також запроваджено місцевий податок на нерухоме майно. Рішення про його запровадження та про його ставки кожна місцева рада теж приймає самостійно. Громада отримує також 5% від продажу пального на АЗС, алкогольних та тютюнових виробів, також залишаються раніше існуючі місцеві податки та збори. У разі нестачі приміщень, інших елементів інфраструктури для надання всіх необхідних послуг громадам надається допомога з Державного бюджету на їх придбання чи побудову».

Варто зауважити, що деякі нинішні районні центри поводяться наче васали, яким всі всім зобов’язані. Взяти той же Старобільськ. Тут процес створення Старобільської об’єднаної територіальної громади відверто гальмують як на рівні міської, так і на рівні районної рад. Містечкові пріоритети беруть гору над здоровим глуздом. Тому колишнє уїзне місто поступово занурюється у купи невивезеного сміття, побитих доріг та відсутності перспектив. І не варто говорити лише про те, що місцеві еліти не розуміють перспектив цього процесу для своїх громад та держави в цілому. Їм зручно бути вождями, керувати з кабінетів та залишати все як є.  Вони звикли керували з центру, так і далі будуть це робити. Простий приклад: жителі вулиці Горького у с. Чмирівка традиційно за медичною допомогою звертались в Старобільську ЦРЛ, бо вона ближче до них, ніж Чмирівська амбулаторія. Так от тепер, людей там не приймають. Місцевий царьок – він же голова Старобільської районної ради у приватній розмові пояснив: якщо ви – жителі Чмирівки – такі розумні, що створили свою громаду, то й нічого ходити до нас (!!!) лікуватися. А ви, що пан голово, зі свого карману фінансуєте чи це ваша приватна власність, чи ви відмінили Конституцію України на території окремо взятої лікарні? Так і хочеться такого голову, послати… жити на мінімальну пенсію!

Тож люди вже сьогодні кажуть: ми об’єднались і ви нам не потрібні! За великим рахунком, у цій реформі місця для району немає, немає місця  й для райдержадміністрацій, немає місця для районних рад. У парламенті точиться дискусія накволо того, аби відійти від триступеневого управління (громада-район-область) і перейти на двуступеневу модель (громада-область). Прибічники районів наполягають на тому, що їх треба лишити, проте укрупнити (т.б. на базі трьо-чотирьох стоврити один), прибравши функції управління і призначивши префекта. Інша модель не передбачає існування районів і відповідно райрад і адміністрацій. Сьогодні ми розуміємо, що райони з масою чиновників, апаратів зовсім не потрібні, тобто їх треба ліквідувати, віддавши всю повноту влади місцевим громадам. Тобто не Київ, Сєвєродонецьк чи Староібльськ визначає, як жити Шульгінці чи Чмирівці, а самі люди. Вони знають свої проблеми краще і самі вирішать, що їм в першу чергу потрібно зробити – купити автобус, створити комунальне підприємство чи зробити дорогу. І зайвий ланцюг у вигляді району тут не потрібен. Нинішні чиновники це розуміють, тому й гальмують процеси на місцях.

Зрозуміло,що для успіху реформ потрібна ініціатива на місцях, законодавче підгрунтя парламент забезпечив. А шляху назад вже не буде. Позитивний досвід наших сусідів – Польщі та Словаччини, які пройшли цей шлях, засвідчив, що ми рухаємось у потрібному напрямку.